Українці народ віруючий. Це не потребує доказів. Навіть за  сімдесят років радянська влада з них не зробила атеїстів. А ще вони православні, поки що православні. Не знаю, чи довго вони ще такими будуть. Досить багато з’явилось ловців людських душ за часи незалежності. Можливо й не варто було б турбуватись, вистояли ж в попередні часи, вистоїмо і тепер. Так-то воно так, тільки здається мені, що православні святі отці заходились їм жваво допомагати.  

Ну, самі посудіть, в Україні три (!) православні церкви: УАПЦ, УПЦ МП, УПЦ КП. І це не враховуючи греко-католиків, яких можна вважати на половину православними. Чим відрізняються православні автокефалісти від православних київського чи московського патріархатів? Хто з них кращий? Хто правильний, а хто ні? Які критерії правильності? Чим більше в цьому хочеш розібратись, тим більше зміцнюється думка, що справа в грошах і владі. Святі отці хочуть влади над паствою і грошей. Чи цьому учить нас Бог?
Але три гілки православної церкви не саме, на мій погляд, страшне. Розбереться український народ з цим питанням: поступово, неспішно, по-народному мудро. З’явились перші ознаки позитивного вирішення проблеми. В 2009 році УПЦ МП і УПЦ КП розпочали діалог. Його підтримала тодішня влада, не заперечував народ. А чому заперечувати? Вірменія має свою церкву, Греція має, Грузія, Румунія, Болгарія… Це все православні, та і список далеко не повний. То чом б і Україні не мати своєї церкви. Усе було б добре, якби не вибори та новий патріарх РПЦ Кирило.
На виборах переміг кандидат, що любить більше себе на фоні церкви, чим саму церкву. Та щоб купола були золоті, та одежі пишні у святих отців. За то і був посвячений у просвітителі. Правильно, він же проффессор.  
А Кирило? Кирило «возомнил» себе місіонером, а Україну – варварською країною, що потребує його. Далі усе згідно місіонерських традицій – бери побільше дрібничок, що блищать, і до аборигенів. Так Кирило і зробив. І оскільки місіонер не простий, а сам патріарх, то і набор відповідний: авто VIP класу, літак, годинник за 30 тис. доларів, дороге вбрання, багаточисельна охорона. Та, може й правильно, місіонер не простий, патріарх. От тільки поїздки Кирила ніяк місіонерською не назвеш. Місіонери – вони навертають до своєї релігії, а Кирило, навпаки, – відвертає.
Ну, посудіть самі. Що це за місіонер, до якого можна наблизитись тільки за спец перепустками і пройшовши через металодитектори. Тут швидше боїшся, чим «внемлешь».
З наукової і художньої літератури ми винесли образ місіонера, як такого собі аскета. А тут!! Навіть не хочеться зараз про всі цапки Кирила тут писати. Благо, якби він їх роздавав, а тож… Хочете вірте, хочете ні, але це знак для підлеглих і пастви. От уже і в провінції, де сто гривень великі гроші, підлеглі Кирила заговорили про те, що сучасний священик має відповідати сучасним вимогам, мати сучасне авто. Не пішки ж йому до храму ходити. Так, ситий голодному... А ще подумалось, чи цьому Господь навчає нас?
Що проповідує місіонер? Мені відповісти на це питання важко. Я місіонерів ні разу не чув і судити можу тільки з літературних джерел. З них виходить, що в основному проповіді місіонерів стосуються Бога, віри, її канонів, безсмертя душі. Вони говорять про те, що перед богом усі народи рівні. А що ми чуємо від Кирила? Що є богом обраний народ, і це не євреї, а росіяни. Що ми, українці, зовсім не українці, а малороси. Такі собі дикуваті, із своїм «наречием» російської мови. Відійшли тут від старшого брата. Пора повертатись до старшого брата. А ще багато слів про розкольників. Вони повинні покаятись і повернутися у лоно правильної церкви правильного патріархату (це про інші гілки православ’я). Підлеглі священики з УПЦ МП йдуть далі свого патріарха. За їх твердженням хрестити і відспівувати людину потрібно в правильній церкві московського патріархату. В іншому випадку вона попаде в ад. Ніколи не повірив би, якби сам не зіткнувся з цим після смерті батьків.
Дивишся на це і погоджуєшся з російським журналістом В. Познером про те, що Російська православна церква все більше нагадує КПРС з політбюро, яке складається з митрополитів, і з генеральним секретарем, який називається патріархом. А ще я впевнений, що п. Гундяєв, не можу його назвати патріархом, працює проти православної церкви. Це навіть видно по його останнім візитам в Україну. Паломників на його бенефіси звозять автобусами, а їх все одно на порядок менше, чим заявляють. Не йдуть люди, тому що не вірять.
Не чіпайте Україну, п. Гундяєв, не відвертайте народ від віри православної!

В. Степанець