Політичні події останніх років в Україні все частіше ставлять питання щодо пошуку ефективних підходів виходу з політичної кризи. Вихід з тоталітарної системи поставив перед країною завдання нового підходу до розбудови управлінської системи. В Україні активно заговорили про демократію, як принцип побудови держави і управління в ній. Джерело для кадрів має стати нова еліта. Але після вісімнадцяти років існування ми бачимо, що нова еліта не в змозі вирішити питання ефективного управління країною. Що далі?

Скільки голів, стільки й думок: від повернення до складу іншої держави до запровадження диктатури. В той же час, на моє переконання, слід звернутися до світового досвіту. 
Нова еліта не може з’явитись на пустому місці. Її потрібно вирощувати, пестувати, оздоблювати. На основі чого це робити? Одним з таких підходів може стати мерітократія.
Цей термін не новий. Першим його вжив англійський соціолог Майкл Янг. Під мерітократією розуміють такий принцип управління, за якого керівні посади займають найбільш здібні люди, незалежно від соціального і майнового стану. Цей принцип протистоїть принципу аристократії, коли керівні пости замають тільки вихідці з певного класу. Не збігається він і з демократією, коли керівні посади роздають представникам певної політичної сили, що перемогла на виборах.
Мерітократія має створити умови для здібних, обдарованих. Саме вони в умовах вільної конкуренції мають шанс вибороти високий суспільний статус і відповідне місце в системі державного управління.
Цей термін не остався поза увагою інших суспільних дослідників і теоретиків. Так Деніел Белл в своїй теорії постіндустріального суспільства вважав, що меротократія допоможе подолати бюрократію і змінити соціальну структуру суспільства. На озброєння цей принцип взяли і західні неоконсерватори на чолі з З. Бжезинським.
Постає законне питання. А як з практикою застосування?
Дослідники мерітократії стверджують, що в деякі періоду розвитку Китаю ця країна була близькою до реалізації мерітократичної системи. У часи династії Сун широко застосовувалась трьохступенева система іспитів відбору правителів.
В США стверджують, що принцип мерітократії в цій країні реалізований. Особисті досягнення кожного американця залежать від здібностей, працелюбства,життєвих установок і моральності.
Близькі до цих мерітократичних принципів були і принципи, які заявлялись в СРСР. Сьогодні увагу до мерітократичних принципів появляють і молоді держави пострадянського періоду. Казахстан відбирає претендентів на державну службу саме за принципом мерітократії. Саме за допомогою цього в країні сподіваються подолати корупцію і привести до управління країною покоління нових політиків.
Не остається на збіжжі у застосуванні цих принципів і бізнес. Як приклад можна навести американську компанію Monitor, яка з успіхом застосовує меріткратичні принципи до свого менеджменту.
Наведене вище говорить «за» щодо застосування мерітократії в Україні. Але… Як завжди є це але.
Виникають питання.
Чи є недоліки у мерітократії?
Якщо мерітократія така гарна, то чому вона не стала домінуючою в світі?
Що заважає впровадити її в Україні?
Чи дасть мерітократія той ефект, який від неї очікують?
Питань багато. Відповіді потрібно шукати.